24 червня – Івана Купала: найцікавіші традиції та обряди

Традиції та прикмети на Івана Купала мали особливе значення в українській культурі.

Наші предки вірили, що обряди, які проводять на Купала, допомагають їм жити краще. Зокрема було переконання, що стрибки через вогнище могли очистити від прокльонів та гріхів, а прикрашання молодого дерева – забезпечити хороший врожай.

Традиції та прикмети святкування Купала

Купатися чи не купатися? Пускати віночок на воду чи ні? Стрибати через вогнище чи краще зберегти сили для пошуку квітки папороті?

Свято Купала, здається, було одним із найбільш магічних свят в українській культурі. До нього ретельно готувалися, обряди знали та шанували.

Наші предки вірили, що без поклоніння стихіям природи, хорошого врожаю можна не чекати. Саме на це були направлені основні гуляння на Купала.

Серед усіх обрядів у цей день етнологиня Наталія Громова виділяє головні:

купання,
встановлення та знищення деревця,
плетіння віночків,
стрибки через вогнище,
очищення від нечистої сили,
пошук квітки папороті.

Попри популярність свята, воно не було однаково поширеним по всій Україні. За словами Громової, у Карпатах свято відзначають не так пишно, як в центрі і на півночі України.

Купання на Купала

Молоді люди часто святкували Купала біля річки чи озера. Під час гулянь чи після них у деяких регіонах було заведено купатися у водоймах.

Цей обряд був оповитий прикметами та різнився в залежності від регіону. Можна купатися, чи ні – залежало від місцевості, в якій цей обряд проводився.

“В одних селах вважалося, що треба купатися, коли сонце на одному рівні з водою. Тоді людина, яка купається в один момент із сонцем – очиститься.

В інших регіонах було категорично заборонено купатися. Казали, що вода у цей момент потребує жертви. І той, хто туди зайде у цей момент з метою очищення, може потрапити в інший вимір”, – жартує етнологиня.

Стрибки через вогнище

Головною обрядодією на Купала є стрибки через вогонь. Переважно це відбувалося уже під кінець святкувань.

“Розпалювали величезний вогонь, палиці ставили вертикально. Першими стрибали найсміливіші, а коли вогонь стихне – усі інші. Вогонь розпалювали “живий”, способом тертя. Кажуть, що це мав робити якийсь дід”, – додає Наталія Громова.

У регіонах також зустрічаються стрибки через купи кропиви чи будяку.

“Ідея близька: вогонь може попалити, будяки – поколоти, кропива – пожалити. У науковій літературі йдеться про те, що це про очищення. Не від матеріального бруду, а від зурочень, прокльонів, гріхів”, – розповідає етнологиня.

Якщо хлопець та дівчина стрибали парою та не розривали при цьому руки – вірили, що вони одружаться і житимуть разом.

За словами Громової, це мало чимале значення для наших предків. Вони намагалися при будь-якій нагоді переконатися, що можуть одружитися з тим, з ким надумали, і ніхто їх не розлучить.

Якщо під час стрибка через вогнище загорявся одяг – це віщувало людині біду.

Плетіння вінків

Однією з найпопулярніших традицій на Купала є плетіння віночків молодими дівчатами. Різноманітні польові квіти кожна дівчина вплітала по-своєму та давала своєму вінку особливу настанову.

“Спочатку віночки плели і співали, потім ходили з ними і співали, а врешті пускали по воді таслідкували: куди попливе віночок, там дівчина і вийде заміж.

Кажуть, що віночки не просто пускали за водою, а хлопці пірнали та допомагали тим віночкам плисти у правильному напрямку. Люди вірили в обряди, але намагалися відкоригувати свою долю”, – розповідає етнологиня.

Якщо віночок крутився на одному місці, то це означало, що хлопець може “покрутити” дівчиною, але не одружиться.

Найгіршою прикметою було, якщо віночок тоне. За трактуванням наших предків, це віщувало смерть дівчині.

Прикрашання деревця

Під час гулянь на Купала прикрашали молоде дерево. Найбільш поширеними були верба, клен та береза. Рідше – деревце вишні чи сосни.

“Його прикрашали різними квітами, стрічками, віночками. Зустрічала, що на Поділлі біля дерева ставили свічки, а на Полтавщині – бублики. Навколо дерева водили хороводи і обовʼязково за годинниковою стрілкою”, – наголошує Громова.

Після усіх гулянь деревце треба було знищити: втопити, спалити чи рознести гілки по городу.

“Інколи поєднували ці “ритуали” та намагалися принести жертву усім стихіям природи. Що був хороший врожай, потрібно було задовольнити всі стихії”, – додає вона.

Пошук квітки папороті

Насправді папороть не цвіте, проте наші предки були впевнені – квітка існує, але виростає лише в ніч про Купала. За повір’ям, її може знайти лише молодий хлопець, якому дуже пощастить.

На відміну від інших, цей обряд індивідуальний, кожна людина мала виконувати його самостійно. Він був лише для сміливців, бо потрібно було опівночі блукати лісом. Крім того, за легендами, папороть обовʼязково охороняла нечиста сила, яка хотіла обманути і відвести від квітки.

Для чого ж її шукали? За легендами, квітка папороті надає надприродні ментальні здібності, нібито з квіткою людина “усе на світі знатиме”.

“За переказами, квітка папороті давала людині здатність розуміти мову тварин та птахів, що для наших предків було чимось великим. Вважали, що з квіткою можна легко знаходити те, що загубили, та розшукувати скарби”, – розповідає етнологиня.

Але як тільки зникала квітка, вважалося, що зникали й усі здібності.

Предки вірили: коли людина поверталась з квіткою папороті додому, їй ні в якому разі не можна було озиратися, бо нечиста сила могла відідбрати квітку.

Також було вірування, що квітка сама могла причепитися до людини, як будяк. Тоді нечиста сила нібито намагалася забрати цю квітку: обміняти її на щось в образі друзів чи знайомих.

Також квітку папороті не можна було нікому показувати, чи розповідати про неї.

“Якщо щось не можна перевірити, то кажуть, що про це не можна розповідати та нікому не можна показувати. Людей направду страхали, що якщо вони почують, як розмовляє худоба напередодні Різдва, то можуть померти.

Наприклад, є легенда, що господар підслуховував, як воли розповідали, що будуть везти його завтра на цвинтар. То він з переляку впав, вдарився і помер. І ті воли таки везли його на цвинтар”, – розповідає етнологиня.

Очищення від відьом

Увесь день на Купала люди оберігались від відьом. Було заведено вішати чи закладати собі за пояс часник.

Крім себе, від нечисті треба було оберегти ще й свою оселю. Існував цілий обряд: дві свічки і залізні зуби від борони треба було поставити на воротах. Так відьма не зможе доступитися на подвір’я.

“У традиційній українській культурі відьму боялися та остерігалися, а вже рідше – приходили за якимись послугами. Їх важко було знайти, зрозуміти, хто саме відьма.

Зараз у нас оголошення роздають в інтернеті, то ми точно знаємо, де її шукати”, – жартує Наталія Громова.