Легенди
Миколай і три мішечки золота
Якось давним-давно жив Микола. Був він родом з досить забезпеченої сім’ї, але при цьому не цурався бідних і допомагав, чим міг. Так ось одного разу дізнався він про одного нещасного селянина, який збанкрутував в одну мить. У того бідолахи було троє дочок на виданні. У ті далекі часи без приданого було просто неможливо вийти заміж, тому дочкам довелося б йти важко працювати або піти в блуд, щоб хоча б прогодуватись. Зглянувся Микола над бідними дівчатами, і пробравшись тихо до їхнього будинку посеред ночі вкинув в віконце три мішечки із золотом для кожної з дочок. Ось так Микола, тоді ще молодий священик, врятував трьох дівчат від важкої долі.
Миколай і його маленький друг
Мало хто помічав, але дуже часто на картинках Святого Миколая зображують не самого, а з чотириногим другом – осликом. Цей ослик не простий, у нього сріблясто-сіра вовна, але все ж земної породи. Він завжди супроводжує Миколи Чудотворця і допомагає йому розносити подарунки дітям. Подейкують, що цей ослик пра-пра-правнук того самого знаменитого осла, що ввіз в Єрусалим Ісуса Христа.
Миколай і його чарівна книга
Кажуть, вдома у Святого Миколая є чарівна книга. У цій книзі все записано і про всіх. Там є всі хороші і погані справи, які за рік зробила людина. Тому і говорять, що якщо ти себе в цьому році погано вів, то подарунка від великого чарівника тобі не бачити. Але Святий Миколай добрий чарівник і готовий пробачити всі погані вчинки, варто тільки щиро попросити вибачення у всіх, кого образив і у самого Святого. Якщо почуття провини буде щирим, тоді можеш просити у Чудотворця чого завгодно – він все виконає. Головне не бути жадібним і не просити занадто багато, інакше покарає тебе Святий Миколай в наступному році.
1. Мир Лікійський
Народився Миколай між 270 та 286 роками у сучасній Туреччині в родині заможних людей. У дитинстві вирішив присвятити життя богослужінню. Рано став священиком. Спадок батьків до останньої монети Миколай роздарував біднякам. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, сам шукав бідних, аби допомогти. Багато років служив єпископом у Мирах Лікійських (сучасна Анталія у Туреччині). Тому Миколай іще – Мир Лікійський.
Під час гоніння християн,на початку ІV століття, був ув’язнений за віру. Помер, імовірно, у віці 65-70 років.
2. Як насправді виглядав
Учені, розкривши могилу Миколая Лікійського, провели ряд досліджень. Було створено приблизну модель обличчя та встановлено інші зовнішні риси померлого. Миколай мав приблизно 167 см зросту. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м’ясної їжі.
Ікона з Базиліки св. Миколая в м Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.
Миколай одягався просто і без прикрас. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його обличчя випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.
«Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі», – розповів професор Луїджі Мартіно. Він проводив досліди над тілом святого. Зміни також викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько 20 років).
3. Найвідоміший у Європі святий
Мощі Миколая виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая. Він був і залишається найвідомішим святим у Європі. Його поважають однаково й католики, й протестанти. Миколая люблять діти Колумбії, Німеччини та України.
Святого Миколая можна вважати прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса. Саме на основі його древнього образу з’явились ці казкові персонажі.
В Україні Святого Миколая здавна вважають опікуном дітей. У старих церковних записах є такі слова: «Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей» (1555 р.). А в давній миколаївській колядці:«Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!».
Миколай, оцінюючи поведінку дітей, вчить бути порядними, чесними і слухняними, милосердними, безкорисливими, щедрими та допомагати іншим.
4. Як ходив по українських землях
Традиція дарувати подарунки дітям на свято Миколая розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна.
Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Іванові Франку належить віршований переказ легенди «Чудо з утопленим хлопцем» та одноактова п’єса «Суд святого Николая». У ній постали традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.
на заміну Миколаю прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.
У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей з багатодітних сімей. За рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.
5. Мокрий Миколай
На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай.
Нікола Мокрий, ікона у храмі Святої Софії, Київ
Легенда «чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року, розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру на човні. Дорогою жінка задрімала і упустила немовля у воду. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.
Санта-Клаус – це Святий Миколай
Ви точно про це здогадувались, і ми підтверджуємо – мова йде, умовно, про одного і того ж персонажа. Просто так склалось, що Санта-Клаус був створений штучно, у рамках американської масової культури. А вже потім його образ поширився на весь світ.
Його історія розпочалась на старому континенті, в Європі. У Нідерландах з давніх-давен відзначали День Святого Миколая, який називали Сінтер Клаас. Припадав він, до речі, якраз на 19 грудня. Коли ж європейці почали заселяти Північну Америку, то вони, звісно ж, “завезли” туди свої улюблені традиції та свята. Так туди потрапив і Святий Миколай, який з часом почав називатись Санта-Клаусом.
Образ Санта-Клауса створив американський поет
У 1832-му році американський протестант Клемент Кларк Мур видав поему “Ніч перед Різдвом”, яка на сьогодні є одним із найпопулярніших віршованих творів у США.
Головна дійова особа поеми – Санта-Клаус. Старий ельф, який літає світом на чарівних санях та дарує дітям подарунки на Різдво. Так Святий Миколай почав поступово перетворюватись на нового персонажа, який швидко став улюбленим у дітей.
Вони справді вірили, що Санта-Клаус приходить через димарі до слухняних дітей та кладе їм подарунки у панчохи, які потрібно було повісити поблизу каміна. Словом, все як і було у візантійських легендах про Миколая.
Ми знаємо Санта-Клауса таким, яким його вигадали маркетологи
І дякувати за це ми маємо компанії Coca-Cola, яка у певний момент не тільки створила оновлений образ бородатого чарівника у червоному одязі, а й майже повністю монополізувала історії та легенди про Різдво. Вдало отримуючи на цьому шалені прибутки. Й досі, коли ми чуємо “свято наближається” – то одразу згадуємо цей напій. Хороша робота!
Штучно створеним є і Дід Мороз, який виконував аналогічні зі Санта-Клаусом функції за часів Радянського Союзу. Цей образ вдало скопіювали з американського, а також доповнили відповідними атрибутами. Ще й онуку Снігуроньку дали в допомогу.
В Україні:
