Івана Купала – одне з найбільш древніх і містичних слов’янських свят. Відзначають Івана Купала в ніч з 6 на 7 липня. Це найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят.
Та з часом, після прийняття християнства, Купало деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем.
Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті “християнського нашарування” почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
День Івана Купала раніше припадав на день літнього сонцестояння – 24 червня. Після введення нового стилю літочислення дата пересунулася на 7 липня. Саме в цей день свято відзначають і в наш час.
З давніх-давен день Івана Купала був пов’язаний з різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір’ями.
Івана Купала: традиції та обряди
У ніч на Івана Купала молодь стрибає через багаття, дівчата плетуть вінки і ворожать на судженого, всі веселяться і шукають загадковий цвіт папороті.
З ранку в день Івана Купала було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити і душу, і тіло. Однак багато людей вважали, що робити цього не варто, оскільки в такий містичний день на дно може потягти водяний.
Одна з найзнаменитіших і таких, що дійшли до наших днів, традицій – стрибати через вогнище на Івана Купала. Такі багаття вважалися очисними: люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього. Закохані пари намагалися перестрибнути багаття разом, взявшись за руки, вважалося, що після цього життя стане щасливішим, а любов – міцнішою.
Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від мору. Також люди вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини, вона одужає якнайшвидше.
Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, на свято Івана Купала ворожили на кохання. Вони плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали такий вінок у воду.
Вважалося, що якщо вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок пристав до берега і не рухається, в цьому році на весілля розраховувати не варто. А якщо вінок поплив далеко, а свічка не гасне, дівчину чекає зустріч з тим єдиним і щасливе довге життя.
Ще один обряд, що привертає долю, виглядав так: дівчата, які мріяли скоріше вийти заміж, в ніч на Івана Купала роздягалися наголо і тричі оббігали житнє поле. Люди вірили, що така красуня обов’язково насниться своєму майбутньому чоловікові, і скоро він її знайде.
Звичаї Івана Купала пов’язані не тільки з вогнем і водою, але також і з травами. Квіти і трави, зібрані на свято Івана Купала, сушили і берегли. Такі трави вважалися цілющими, ними обкурювали хворих і нещасних, проганяли всяку нечисть і використовували для інших обрядів.
Головною купальської травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що опівночі цвіт папороті з’являється тільки на декілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.
Наші пращури раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров’я і попросити у долі щастя.
Незважаючи на те, що більшість сучасних людей сприймають Івана Купала як ще один привід вибратися на природу і відпочити, не варто забувати про справжній сенс свята і про глибокий зв’язок наших предків з природою.
За м атеріалами https://znaj.ua/society/svyato-ivana-kupala-2018-istoriya-i-tradyciyi-svyatkuvannya
