Мистецькі й етнографічні традиції, пов’язані з писанням писанок, а також з великодніми обрядами, під час яких використовували писанки, безперервно впродовж багатьох століть зберігають на Гуцульщині, що обіймає гірські райони Івано-Франківської й Чернівецької областей, а також Рахівський район Закарпатської області. Кожне нове покоління зберігає писанки як невід’ємний символ Великодня та обов’язковий атрибут великоднього кошика. В останні роки з’явилася традиція декорування великоднього кошика видутими писанками, які прикріплюють до ручки чи навколо кошика. Збереглася традиція дарувати писанку дітям, які сповіщали в Чистий (чи Живний) четвер, що через три дні настане Великдень. За освячення великоднього кошика писанку дарували священику, а після освячення – старшим і бідним людям, щоб помолилися за душі померлих. Після повернення з церкви освячені писанки донині занурюють у воду, в яку також кладуть срібні монети. В одних родинах цією водою вмиваються, в інших – проводять писанкою по обличчю, щоб весь рік бути здоровими і багатими. Ще зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують писанку хлопцям. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й паску комусь із присутніх.
Традиційно писанки писали й пишуть у Великий піст. Тепер, і впродовж року, як сувеніри. Для створення писанки використовують яйце (куряче, гусяче, качине, іноді – страусине, перепелине), писачок (складається з дерев’яної ручки та конусоподібної мідної або латунної лійки, сучасні є електричні), бджолиний віск, підставка для нагрівання воску (використовують саморобний пристрій – закріплену в бляшці електричну лампочку або відро з гарячим попелом і гранню), природні фарбники чи анілінові фарби, подекуди – харчові барвники; свічки, серветки для зняття воску з яйця.
Перед фарбуванням поверхню яйця знежирюють оцтовим розчином. Орнамент наносять писачком, щоразу наповнюючи розтопленим гарячим бджолиним воском, який можуть підфарбовувати сажею, щоб краще бачити орнамент. Елементи, написані на білій поверхні, залишаться білими, на жовтій – жовтими, і так далі до найтемнішого кольору. Щоразу після фарбування яйця в новий колір покривають воском фрагменти орнаменту, які мають бути саме того кольору. Послідовність фарбування: жовтий, помаранчевий, червоний, вишневий, чорний. Зелений, синій, фіолетовий, рожевий кольори наносять на білу поверхню, потім покривають воском. Віск з писанки колись знімали після прогрівання в печі, тепер використовують духовку або полум’я свічки чи газу, після чого протирають серветкою або рукою.
Кожне село Гуцульщини має локальні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, варіанти поділу на орнаментальні площини.
Найбільш високою майстерністю виконання, найдрібнішим розписом вирізняються писанки Космача. Найтонші лінії тут отримують завдяки писачкам, лієчка яких має дуже маленький отвір. Такі писачки виготовляють місцеві умільці. У кольоровій гамі переважають яскраві жовто-оранжеві, червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. В орнаменті космацьких писанок часто поєднують дрібний геометричний рисунок із зображеннями анімалістичних і рослинних мотивів. Колись тільки на космацьких писанках писали дрібно заштриховану смугу, яку називали «решітка», «плотик» (оберіг від нещасть), тепер пишуть на писанках і в інших селах. Чимало писанкових мотивів («летєчі», «ріцькі», «сливові», «черешневі», «пушкате», «княгинькові», «зубкатенькі», «хрестаті») характерні й для вишивок цього села. Вплив орнаментальних композицій і кольорової гами Космача простежується в писанках сусідніх сіл: Акрешорів, Лючі, Прокурави, Шепоту, Брустурова.
Для писанок сіл Верховинського району (Буківця, Красноїлля, Замагори, Криворівні, смт. Верховини) характерні геометричні композиції, рідше – рослинні. Самобутніми сюжетними композиціями вирізняються писанки Замагори. У кольоровій гамі переважають жовті, зелені, фіолетові барви на коричневому або чорному тлі, які перегукуються з кольорами місцевих вишивок.
Оригінальні рослинно-геометричні мотиви притаманні селу Чорний Потік Надвірнянського району: «сонечка» або «квіточки», пелюстки яких нагадують серця, «вітрячки», «листочки» тощо. Основний фон писанок – чорний, рідше зелений. Також використовують рожеві, голубі, фіолетові барви.
Для розписів Вижницького й Путильського районів Чернівецької області, порівняно із Косівщиною, характерні товстіші лінії розпису й збільшені мотиви, переважають геометричні композиції «хрещаті». Домінуючим кольором фону є коричневий або чорний, орнамент виконано жовтою, зеленою, червоною барвами, інколи доповнюють блакитними чи рожевими кольорами.
Писанкам Рахівщини притаманний геометричний орнамент, композиції стилістично простіші, лаконічніші, лінія розпису значно товстіша.
за матеріалами https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-guculskoi-pisanki
